Післямова

   Якщо читач дійшов до післямови, то можна сподіватися, що він прочитав-таки книгу. Хоч є і такі, що починають з післямови, щоб, спираючись на чужу думку, вирішити для себе: чи варто взагалі читати книгу.

   Авторові перекладів дуже хотілось би, щоб у кожного склалася власна думка про виконану ним роботу. Якщо оцінка перекладів позитивна, якщо українське звучання давно відомих творів зачепило струни Вашого серця, це буде для автора найкращою нагородою.

   І все ж таки, видаючи книгу власним коштом, автор сподівається, що зацікавленість нею громади і культурно-освітніх установ дозволить в майбутньому здійснити видання і інших перекладених ним творів, як наприклад:

1. Драматичні твори О.Пушкіна (“Борис Годунов”, “Скупий лицар”, “Моцарт і Сальєрі”, “Кам`яний гість”, “Бенкет під час чуми” і “Русалка”).

2. Трагедії і хроніки В.Шекспіра (“Гамлет”, “Отелло”, “Макбет”, “Король Лір”, “Король Генріх ІV.

3. Драматичні твори Д.Байрона (“Каїн” та “Манфред”).

   Видати їх самотужки автор не здатен і не вважає своїм обов'язком, якщо нікому немає діла, якими перекладами задовольняються наші театри, школи і просто шанувальники української мови.

* * *