Переклади творів Бориса Пастернака

Зимова ніч

Мела, мела по всій землі

Нечиста сила.

Свіча горіла на столі,

Свіча горіла.

Неначе мошки уночі

У літню пору,

Сніжинки на вогонь свічі

Летіли з двору.

Ліпила віхола на склі

Круги і стріли.

Свіча горіла на столі,

Свіча горіла.

І тіні падали довкіл

На стіни голі:

Сплетіння рук, сплетіння тіл,

Сплетіння долі.

І все скрипіла говірка

Стара канапа,

І віск сльозами з нічника

На сукню капав.

І нас ховала в сніжній млі

Безмовність біла.

Свіча горіла на столі,

Свіча горіла.

Вже свічка зовсім опливла,

І морок срібний

Здіймав, як ангел, два крила

Хрестоподібно.

Мели й надалі хуги злі,

Та тільки й діла?

Свіча горіла на столі,

Свіча горіла.

                * * *

У всьому хочеться мені

Дійти до суті:

В роботі, в пошуках, в борні,

В душевній смуті;

До сутності життєвих змін,

До їх причини,

Аж до коріння, до глибин,

До серцевини.

Не упускаючи й на мить

Події, долі,

Жить, думать, відчувать, любить

З своєї волі.

Якби я хист до віршів мав,

У римі й слові,

Я неодмінно б написав

Про шал любові,

Про беззаконня, про гріхи

Й переживання,

Про несподіванки, страхи

І віщування.

Знайшов би витоки її,

Її фінали,

В присвяту вставивши твої

Ініціали.

Я б вірші розбивав, як сад,

Щодня, потроху.

В них липи квітнули б підряд

В рядках і строфах.

Я б запах трав у вірші вніс

І подих м`яти,

Заплави, луки, сінокіс,

Небесні шати.

Отак Шопен докупи звів

Одвічне чудо

Фільварків, замків і гаїв

В своїх етюдах.

Досягнутого торжества

Забава й мука –

Напнута туго тятива